Одним із найдавніших ремесел у багатьох країнах світу вважаються бортництво та бджолярство. Такі господарства зазвичай облаштовували у сільській місцевості, але на початку XXI століття бджолярі почали ставити вулики й у містах. Старт такій ініціативі задав Париж, трохи згодом до експериментаторів приєднався й Берлін. У 2025 році у столиці Німеччини налічувалося вже 900 пасік на дахах. У кожній – по 7 роїв, а один рій – це 50 000 бджіл. Приватний проєкт “Берлін дзижчить” швидко став загальноміським, до якого приєдналося чимало містян. Далі на berlinname.eu.
Старт проєкту у столиці Німеччини
Вперше за багато років Асоціація бджолярів Берліну почала стрімко поповнюватися новими учасниками. Останній стрибок популярності цієї справи спостерігався після Другої світової війни, коли мед допомагав людям вижити у злиднях, голодуванні та складних економічних умовах. Потім такі господарства стали занепадати, однак на початку XXI століття почали потроху відроджуватися. І найцікавіше те, що інтерес у берлінців виник не через економічні негаразди, причиною стало бажання відновити екологію, пришвидшити перехід на відновлювану енергію та вторинний цикл перероблювання відходів.
Побутує думка, ніби бджолам не вижити у містах, але практика довела, що це зовсім не так. Дослідники підтвердили: у Берліні на вулицях, у садках, парках налічується понад 400 000 дерев та 300 000 квітів, і цього цілком достатньо для повноцінного функціонування бджіл. У 2025 році берлінці перетворили на маленькі пасіки дахи сотень будинків. Навіть виникла мода на таку новинку, нерідко діти просять батьків купити їм бджолину хатку замість кішки чи собаки.
Бум бджільництва у Берліні
Загальне захоплення пасіками почалося з прикладу працівників провідних готелів міста “Інтерконтиненталь” і “Вестін Гранд”. Вони встановили на дахах вулики, залучили досвідчених бджолярів, і дуже швидко отримали можливість частувати своїх клієнтів найсвіжішим та найзапашнішим медом. Їхнім досвідом зацікавилася міська мерія, пропозицію Асоціації бджолярів Берліну вирішили підтримати. Адже йшлося не лише про смачний мед, а й про порятунок бджіл, бо вже наприкінці минулого століття дослідники заговорили про те, що популяція цих корисних комах скоротилася вдвічі.
Вдалося обладнати у столиці Німеччини 900 пасік, бджолярі й не очікували такого інтересу з боку містян. Навіть на куполі Берлінського собору встановили вулики, пасічники стали жартувати, що у столиці цих комах навіть більше, ніж людей. Деякі депутати спочатку були проти таких інновацій, боялися, що бджоли почнуть дошкуляти перехожим. Але коли пересвідчилися, що побоювання марні, ще й скуштували свіжого меду, то теж підтримали проєкт.
Оцінка від “Berliner Honig”
Дуже цінно, що на вулицях столиці росте багато лип, такий мед є найкориснішим, ще й багато й садків із запашними квітами, де теж знаходиться робота для працелюбних комах. Поступово бджолярам вдалося переконати супротивників проєкту, що нічого небезпечного у бджолах немає, звісно, якщо дотримуватися правильної поведінки при спілкуванні з ними. Дітей почали приводити на екскурсії, де вони могли переконатися, що побудувати бджолину хатку на даху не так вже й складно, як здається, а самі комахи зовсім не агресивні і роблять “правильний мед”.
Популярність бджільництва у Берліні призвела до створення спеціалізованої медової компанії “Berliner Honig”. Її очолила Аннет Мюллер, яка багато років присвятила бджільництву. Вона розповіла журналістам, що до створення пасік на дахах берлінці споживали до 4 000 тонн меду на рік, не замислюючись про його походження. Хоча варто знати, коли, де, як, ким продукт вироблявся, чи є він безпечним для здоров’я. А коли у Берліні сформувалося коло з 500 бджолярів, які виготовляють до 150 тонн меду, якість цього продукту у містян вже не викликала сумнівів. Єдине, на що нарікала фрау Аннет, це на слабке усвідомлення складності справи з боку берлінців. Деякі піддавалися загальному захопленню, не замислюючись над тим, що бджіл не можна покинути, коли треба їхати у відпустку або раптом зник інтерес. Це справа складна та відповідальна, і їй треба вчитися.
Чим корисні бджоли для Берліну?
Ці комахи необхідні для запилення рослин, вони щороку обробляють три чверті сільськогосподарських культур, які становлять 90% світового врожаю. У столиці бджоли опікуються деревами та квітами, що дуже корисно для екології міста у цілому та для рослин зокрема. Але вони вимагають і ретельного догляду, бо ворогів у них вистачає. Зокрема пасічники назвали кліщів варроа, гнилець, які здатні спровокувати сильні захворювання. Чимало представників Асоціації пам’ятали удар 2006 року, коли втратили великі пасіки через враження бджілок невідомою хворобою. З цією проблемою зіткнулися майже всі пасічники світу, під загрозою зникнення опинилося майже 300 видів диких бджіл. Тому фахівці були дуже раді, коли вдалося відновити ці популяції у Берліні. У кожного зі запеклих берлінських бджолярів був свій шлях до виготовлення меду, який вони ніколи не проміняли б на жоден інший.
Мед при кав’ярні “Менс Норд”
Власник закладу Ганс Оберлендер побачив запрошення долучитися до проєкту “Берлін дзижчить” у бджільницькому журналі й одразу ж захопився ідеєю. Він зміг купити бджолині хатки, розмістив їх так, щоб відвідувачі могли спостерігати за процесом. Серед клієнтів “Менс Норд” багато студентів, і вони з цікавістю вивчають корисних комах через вікна, які виходять на лоджію. А купуючи у власника запашний мед, ще й сприяють збереженню біорізноманіття. Ганс Оберлендер не випадково обрав пасіку, він є другим із трьох поколінь бджолярів у родині. І дуже радий, що зміг поєднати давнє захоплення з роботою. Сподобалася відвідувачам й нова ідея власника – частування стільниковим медом одразу з вулика, ці солодощі чудово замінюють жуйку.
Мед із даху мерії Геллерсдорфа
Геллерсдорф – район у східній частині Берліну, представники влади дали згоду на використання даху свого приміщення під пасіку. Там почав господарювати бджоляр Андреас Крюгер, який із дитинства мріяв про власне бджолине господарство, прагнучи бути ближчим до природи. Виховував двох дітей, працював інструктором для людей з обмеженими можливостями, але зумів відшукати час для здійснення своєї мрії. Пан Андреас впорався з будівництвом 10 бджолиних хаток і вже через кілька років почав збирати по 80 кілограмів меду з одного вулика. Радий тому, що не лише забезпечує родину смачним та корисним продуктом, а й робить вагомий внесок у покращення екології свого міста.
Спадковий бджоляр Марк-Вільгельм Кофінк
Родина пана Кофінка займалася бджолярством ще з 1890 року, тоді його предок, садівник Вільгельм почав розвивати винний бізнес та апельсинову плантацію на східному узбережжі Середземного моря. Але швидко переконався, що без бджіл, які мають запилювати цитрусові, не обійтися, й додатково облаштував пасіку. Після Першої світової війни повернувся на батьківщину у місто Бітігайм, де відкрив другу пасіку. Справу продовжив його син.
А Марк-Вільгельм вирішив створити своє містечко бджіл у Берліні у 1999 році, заснував бджолиний бізнес “Kohfink”. Ще через 8 років отримав органічний сертифікат, увійшов до асоціації “Bioland”. Проєкт “Берлін дзижчить” прийняв з ентузіазмом, взявся допомагати берлінцям, які виявили бажання створити на своїх дахах маленькі бджолині господарства.
Захоплення Еріки Меєр
Однією з засновниць берлінського бджільництва стала містянка Еріка Меєр. Вона виросла у сільській Баварії, потім перебралася до Берліну, стала працювати садівницею, згодом ще й відкрила невеличкий бар. Пасіка стала її третьою роботою й новим захопленням, вона вважає столицю найкращим місцем для своїх 7 бджолосімей. Хоча дуже важко встигати все одразу, для корисних комах завжди знаходить час. Кілька років роботи на власній пасіці дали Еріці можливість продавати свій продукт – “Stadtbienenhonig”, ще відомий як “Мед міських бджіл”. Дуже рада, що мода на берлінське бджільництво знайшла чимало прихильників у столиці, адже для населення у понад 3 мільйони осіб необхідність у свіжому та корисному меді завжди буде відчуватися.
Успіх берлінських пасік на дахах
Стрімкий старт і вдалий розвиток проєкту “Берлін дзижчить” переконав владу столиці, що є резон вкладатися у таку справу. Проєкт отримав федеральний грант на оснащення вуликами всіх відомих будівель у Берліні, також мерія надала фінансову підтримку курсам для бджолярів-початківців, які дуже швидко стали популярними. Містяни почали використовувати під пасіки не лише дахи, а й балкони, дворики, маленькі садочки, так що реклама бджільництва у столиці Німеччини повністю себе виправдала. На думку досвідчених пасічників, від реалізації такого проєкту виграли всі: і міська влада, бо отримала непогані доходи, і містяни, котрі почали вживати корисний та якісний мед, і саме місто, де помітно покращилася екологія.
Джерела: