Коли йдеться про відпочинок біля води, більшість людей згадують пляжі Халкідікі, Крита або Калабрії. Але є у кожній країні є свої чарівні куточки, де можна провести час не гірше та набагато дешевше, ніж за кордоном. Тільки у Німеччині налічується 10 популярних морських курортів, а ще забезпечений гарний відпочинок біля річок та озер. Найбільший попит у Берліні мають пляжі “Müggelsee”, “Tegeler See” та “Wannsee”, багатьох приваблює природа біля озера “Teufelssee”, де передбачені місця для купання. Далі на berlinname.eu.
Історія створення “Strandbad Wannsee”
На південному заході Берліна розкинувся найвідоміший пляж міста – “Strandbad Wannsee”, який у середині XX століття берлінці називали своєю Рів’єрою, Адріатикою та Північним морем. Він сформувався ще у 1871 році, коли кількість населення зросла до трьох чвертей мільйона, а мешкати доводилося здебільшого у тісних квартирах без особливих зручностей. Тому берлінці обрали для дотримання гігієни місцеві береги озер і річок, які оточували місто.
Варто згадати, що на ті часи громадське купання було під забороною, бо у Німеччині зберігалася вікторіанська мораль часів Вільгельміна. Але коли кількість людей у столиці помітно зросла, під тиском громадськості міська влада виділила 200 метрів ділянки на береговій лінії Wannsee для потреб населення. Так виник “Strandbad Wannsee”, де відкрили по одному пляжу для чоловіків та для жінок. Не забули й про намети для переодягання.
Доля пляжу “Strandbad Wannsee” на початку XX століття
У 1920-х роках намети замінили спеціальними будиночками, які спроєктували місцеві архітектори Мартин Вагнер і Річард Ерміш, архітектурний стиль назвали “Нова об’єктивність”. Також на пляжі облаштували тераси та майданчики для спортивних та дитячих ігор. Сюди постійно приходили містяни. Країну лихоманили численні кризи, напруга у Берліні зростала, що виливалося у численні вуличні сутички. Найбільше їх траплялося у робітничих кварталах Веддінг, Пренцлауер-Берг і Кройцберг, протестувальники не обійшли увагою й пляж у Ванзее. Групи навіть позначали межі своїх територій на піску, встановлювали прапори, нашивали символіку на купальниках. Через такі подразники бійки спалахували у спекотні дні дуже часто.
У ці тривожні часи керувати “Strandbad” намагався місцевий соціал-демократичний радник Герман Клаюс. Але коли до влади прийшли нацисти, його звільнили з посади й збиралися заарештувати. Чоловік наклав на себе руки у березні 1933 року, а керівництво перебрали представники нового уряду. У 1935 році заборонили купатися на пляжі євреям, хоча до проведення Олімпіади 1936 року ніяких супровідних знаків не ставили. Мабуть, щоб приховати прояви дискримінації від численних гостей. Але з 1938 року заборона стала офіційною, євреям також заборонили відвідувати будь-які відкриті водойми та громадські лазні.
Доля пляжу після Другої світової війни
Після капітуляції нацистів на пляж тривалий час боялися ходити через наявність мін та снарядів на піску та у воді. Але потім територію очистили, привели до ладу, навіть завезли пісок із балтійського узбережжя. Після розподілу Німеччини “Strandbad Wannsee” залишився на території ФРН, що порадувало містян. Адже більша частина балтійського узбережжя залишилася на території НДР, куди було майже неможливо потрапити. Тільки транзитом – літак, поїзд чи автобан.
Емоції тодішніх берлінців з цього приводу найяскравіше висловили представники панк-гурту “Die Ärtze” у пісні “Westerland”, де відчувалася сильна туга за втраченим. Після падіння Берлінської стіни містяни, нарешті, отримали доступ до свого улюбленого пляжу. З того часу щоліта через турнікети проходить близько чверті мільйона відвідувачів, хоча у розпорядженні берлінців ще й чимало озер. У 2007 році “Strandbad Wannsee” відзначив 100-річний ювілей, його внесли до переліку місць культурної спадщини Німеччини.
Привабливий пляж “Teufelssee”
Ті, хто полюбляє не лише купання, а й прогулянки, частіше обирають озеро “Teufelssee”, розташоване у балці Тойфельзее-Пехзее-Барссеє. Це водоймище без припливів та відтоків, наповнюється тільки опадами, тому налічує лише 254 метри завдовжки та 107 метрів завширшки. Північний та західний береги входять складу природного заповідника Постфенн і Тойфельсфенн, бо в озері водиться рідкісна риба – гірчак, ловити її заборонено. Але для купання виділили офіційну зону.
Цікаво, що цей прихований від сторонніх очей куточок вподобали нудисти, які облаштували собі на березі окреме місце. Цей факт став широко відомим у 2020 році, коли про озеро “Teufelssee” написали майже всі газети світу. Причиною став випадок: у нудиста дикий кабан вкрав сумку з ноутбуком, і чоловік побіг за злодієм у чому мати народила. Хтось цей момент зафіксував, виклав в інтернет, новина миттєво облетіла світ. Щоправда, новиною для берлінців це не стало, бо купальна зона на південному березі ще з середини минулого століття належала нудистам. Про це свідчать не тільки збережені світлини. Варто згадати, що з нудистами уряд Німеччини намагався боротися у 1970-1980-х роках, але без успіху.
Стисло про нудизм у Німеччині
Варто зупинитися на цьому аспекті, адже відпочинок на озері “Teufelssee” нерозривно з ним пов’язаний. Нудисти розташовуються на березі офіційно, туристам варто знати, що немає резону на це скаржитися. Річ у тім, що перший німецький нудистський клуб було засновано у 1896 році, тому до оголених тіл берлінці здавна звикли. Культура вільного тіла тоді перетворилася на потужний рух, ще за часів Веймарської республіки сформувалися численні клуби й товариства нудистів. За правління нацистів деякі клуби залишилися, переважно ті, які підтримали нову ідеологію та увійшли до складу націонал-соціалістичних організацій.
Коли відбувся розподіл Німеччини після Другої світової війни, прихильники нудизму не здали своїх позицій. Влада НДР у 1950-ті роки намагалася запобігти купанню голяка, але нудисти стали чинити опір, пік якого припав на 1970-1980-ті роки. Демонстрацію оголеного тіла пов’язували з філософією натуризму та засобом вираження політичного протесту, тому нудистам через деякий час дали спокій. Після падіння Берлінської стіни західні німці спочатку були шоковані подібними явищами, висловлювали протести міській владі, але східні мешканці знову відстояли свої права. До кола вподобаних нудистами місць увійшов і затишний берег озера “Teufelssee”, хоча пляж раніше належав ФРН. Цікаво, що у XXI столітті інтерес до нудистського руху навіть посилився, особливо під час пандемії як новий вид відпочинку на свіжому повітрі.
Цікаві місця для прогулянок у “Teufelssee”
Біля озера “Teufelssee” розвагою залишається не тільки купання. На північному сході знаходиться Тойфельсберг, побудований з уламків будинків, які залишилися після Другої світової війни. Цікаві до вражень містяни навідуються до руїн американської підслуховувальної станції, сюди ще й привозять туристів. На східному березі озера можна побачити старовинну водопровідну станцію, яку збудували у 1872-1873 роках, вона є найстарішою у Берліні. Станція припинила роботу у 1969 році, але залишилася частиною природоохоронного центру “Ökowerk Teufelssee”.
Тим, хто обрав для відпочинку озеро “Teufelssee”, варто враховувати, що там немає прокату, тому приладдя для пікніка та ігор треба брати з собою. Відвідувачі цього пляжу зазначали, що до людей вільно підходять дикі тварини, тому необхідно дуже уважно слідкувати за запасами їжі, інакше є ризик залишитися без обіду. Та й доглядати за маленькими дітьми теж варто ретельніше, і не тільки через диких звірів. Хоча на березі є рятувальна станція на воді, у найглибших місцях озеро налічує близько 6 метрів, тож не варто відпускати малюків купатися самостійно.
Вибір місця
Ще про “Teufelssee”, відоме як озеро Диявола, розповідають чимало містичних легенд, перевірити їх нерідко приїздять цікаві до нових вражень підлітки. Та попри всі наявні ризики, пляж озера “Teufelssee” залишається одним із найпопулярніших у Берліні, куди щоліта приїздять тисячі мешканців столиці та гостей міста. Звісно, можна та й варто подивитися на пляжі В’єтнаму, Криту, Халкідіки, є багато лошинських пляжів. Але там реально побувати лише раз чи два на рік, а до своїх річок та озер берлінцям далеко ходити чи їздити не треба.
Джерела: