Коли Парм і Катаріна фон Огаймб заходять на берлінське кладовище, їх хвилюють не мертві, а те, що повзає навколо них. Два біологи, які працюють у Берлінському музеї природи, є експертами з молюсків. Для свого поточного дослідницького проєкту «Життя між могилами» вони шукають равликів на берлінських цвинтарях. Більш докладно про науковців і про проєкт читайте на berlinname.eu.

Цвинтар, як середовище життя

Берлінський дослідницький дует, Катаріна та Парм фон Охайм, вивчають біологію на кладовищах. Для свого поточного проєкту науковці, які займаються дослідженням та вивченням молюсків, шукають равликів на кладовищах. До слова, про всі свої успіхи та невдачі, про поведінку равликів у таких специфічних місцях, як цвинтар, молоді люди пишуть у мережу. Їхні звіти можна прочитати в особистому блозі біологів.  

Равлики зазвичай не почувають себе особливо комфортно в місті з численними герметичними бетонними поверхнями. З іншого боку, на кладовищах вони часто все ще знаходять відповідні місця існування. Про таке розповідають молоді дослідники. Є багато неохайних, вогких куточків, сухостоїв і галявин, стін і надгробків, які служать заміною каменів. Тому для багатьох молюсків кладовище є ідеальним місцем не лише відпочинку, а й повноцінного життя. 

Хто на цвинтарі живе?

Ще однією перевагою цвинтарів, перед, скажімо, парками є та, що люди приходять на кладовище куди рідше, а ніж погуляти по парку. Та навіть, якщо й приходять, то не такими великими групами, тобто інтенсивність використання кладовищ значно менша ніж парків.  До того ж на цвинтарі немає такої кількості собак, яка бігає у парках, і де, вони вільно пересуваються. Це також можна вважати перевагою цвинтарної роботи. До слова відсутність чотирилапих улюбленців оцінили не лише вчені, а й місцеві представники фауни, яким  також не заважають собаки, які тут вільно бігають. Мова про цвинтарних птахів, таких, наприклад, як кропивники, які можуть собі збудувати гніздечко біля самої землі, не боячись, що його може розвалити чийсь, гуляючий тут собака. До того ж на цвинтарі у склепах можна зустріти кажанів. Ну й звичайно, на цвинтарі вистачає, традиційних для безлюдних, зелених територій мешканців, таких як їжаки, лисиці та борсуки. Всі вони також зустрічаються на берлінських цвинтарях.

Життя між могилами

Що ж стосується видового різноманіття та багатства молюсків на кладовищах Берліна, то, наприклад, у Нойкельні, одному з його районів, можна відшукати неабиякі дослідницькі зразки. Залежно від розміру та типу кладовища пара дослідників Парм та Катаріна фон Огаймб, наразі можуть віднайти там від десяти до двадцяти різних видів равликів. Кладовище Бушкругалле, наприклад, що знаходиться в районі Нойкельн, відносно багате на види равликів. 

Свого часу Катаріна фон Охаймб виявила новий вид равликів у національному парку В’єтнаму. Як потім з’ясувалось, там  живе сліпий равлик, причому живе він під землею. Крихітний блідий тутешній молюск, класу черевоногих із зовнішньою черепашкою, не має очей і харчується цвіллю. Можливо, саме він також проникає в розкришені труни, щоб дістатися до важливого для нього джерела кальцію – кісток. Біологиня розповідає, що цей вид вже знаходили в різних, іноді дуже старих, могилах прямо на кістках померлих.

Перед початком роботи, вчені уважно  досліджують кладовище. Вони спочатку оглядають його неозброєним оком, особливо уважно дивлячись між кропивою, мертвою деревиною та під плющем, де земля особливо волога. Потім досліджують на самих могильних плитах, до яких равлики можуть прикріпитися, щоб пережити сухі години, чи пасуться на моху або лишайниках на камені.