Берлінський музей природи отримує 660 мільйонів євро від федерального уряду та місцевих урядів – на структурні інвестиції, а також на розвиток екомозкового центру з глобальною привабливістю. Головним натхненником цієї розробки є професор Джон Фогель, німецький ботанік і генеральний директор Берлінського музею природи. Учений стурбований збереженням біорізноманіття, а також пошуком правильних шляхів для цього. Більш докладно про життя та діяльність науковця читайте на berlinname.eu.
Робота в Лондоні
Йоганнес Крістіан Фогель народився в 1963 році. Після закінчення Ратсгімназії Білефельда в 1982 році він був призваний на військову службу в Бундесвер, юнак служив до 1984 року. Фогель вивчав біологію та право в Білефельдському університеті. Бувши студентом, він працював у нічну зміну в Bertelsmann. Після отримання докторського ступеня Кембридзького університету у галузі генетики, працював у Музеї природної історії в Лондоні, починаючи з 1995 року. Тут він був головним куратором ботанічного відділу, цілих вісім років, з 2004 до 2012 року. Сферою його досліджень були папороті. А вже з лютого 2012 року Фогель є генеральним директором Берлінського музею природи. Він також обіймає посаду професора біорізноманіття та наукового діалогу в Університеті Гумбольдта в Берліні.
Фогель був обраний членом Американської асоціації сприяння розвитку науки у 2010 році. З того ж року він є членом Товариства Лінне, а з 2012 року є членом і заступником голови Федеральної урядової ради з біоекономіки. З 2014 року очолює European Citizen Science Association. З 2016 до 2018 року очолював Європейську платформу відкритої наукової політики (OSPP), орган Генерального директорату з досліджень та інновацій Європейської Комісії. З 2012 року він був обраним членом Товариства наук імені Лейбніца в Берліні. Його дружина Сара Дарвін є праправнучкою Чарльза Дарвіна. У них двоє синів.
Берлінський музей природи
Та все ж таки основною його роботою є керівництво Берлінським музеєм природи. Йоганнес Крістіан Фогель використовує свою посаду й діяльність, безпосередньо, музею для того, щоб попередити людей у всьому світі про те, що вимирання видів у світі досягло катастрофічних масштабів. За останні 200 років люди мобілізували величезні ресурси для підтримки своєї життєдіяльності. І все це коштом глобальних екосистем. Чи то в морях, де це важко побачити, чи на суші, де все відбувається на очах. До прикладу, скільки футбольних полів тропічних лісів вирубується щодня. Або європейський приклад, де міста перетворилися на біотопи з найбагатшим біорізноманіттям. На все це є дві причини: по-перше, багато видів мігрують у міста. З іншого боку, за межами міст багато смертей.
Чіткі стратегії
На думку вченого — це великий виклик. У центральній Європі, можна спрогнозувати найрізноманітніші сценарії. Якщо європейці хочуть, щоб природа знову була багатою на види, то для цього є дуже чіткі стратегії. Одна з них – зменшити інтенсивність сільського господарства та повернути певний відсоток землі природі. Позитивні наслідки таких заходів, стануть помітні вже в середньостроковій перспективі.
Такі країни, як Парагвай чи Бразилія, які мають дуже багате біорізноманіття, мають взяти на себе зобов’язання, припинити знищення тих природних середовищ, які багаті на види.
Сьогодні жодна країна – навіть Китай, Росія чи США – не може гарантувати кліматичну, водну чи продовольчу безпеку в короткостроковій або середньостроковій перспективі. Люди, опинилися в суперечності, яку важко вирішити. Через велику кількість продуктів і легку їх доступність люди навіть не бачать пов’язаних з цим ланцюгів впливу.