Вільгельм Карл Гартвіг Петерс був німецьким натуралістом, зоологом, анатомом і дослідником живої природи. Більш докладно про історію життя та наукову діяльність берлінського вченого читайте на berlinname.eu.
Початок наукової діяльності
Вільгельм Петерс народився в 1815 році. Його батьками були Гартвіг Петерс, пастор з Фленсбурга та його дружина Катаріна Пауліна Бекман. Вільгелм вивчав медицину та природничу історію з 1834 року, спочатку в Копенгагенському університеті, а потім в берлінському університеті Фрідріха Вільгельма. Після отримання докторського ступеня в 1838 році Вільгельм Петерс здійснив 18-місячну дослідницьку поїздку з французьким зоологом та натуралістом Анрі Мілном Едвардсом країнами, що межують із Середземним морем.
Після повернення до Берліна він став асистентом Йоганнеса Петера Мюллера, німецького фізіолога та морського біолога. За підтримки Мюллера та Олександра фон Гумбольдта, Петерс розробив плани великомасштабної дослідницької поїздки до Африки.
Вивчення африканського континенту
У вересні 1842 року він вперше здійснив подорож до Анголи, а в червні 1843 року прибув до фактичної мети своєї подорожі — внутрішніх районів Мозамбіку. Окрім цих країн, під час свого чотирирічного перебування в Африці, він також відвідав Занзібар, Коморські острови та Мадагаскар. У Південній Африці науковець серйозно захворів, підхопивши інфекцію під час експедиції, та пізніше вилікувався, позбувшись наслідків хвороби. У 1847 році Вільгельм Петерс повернувся до Берліна — через Індію та Єгипет — з великою колекцією нещодавно відкритих видів тварин. Результати своїх досліджень він опублікував у чотирьох томах під назвою “Природничо-наукова подорож до Мозамбіку.”
У 1847 році він став прозектором анатомічного інституту Берлінського університету. Прозектор анатомічного закладу відповідає за вилучення зразків, отриманих з трупів. У наукових закладах та великих лікарнях були лікарі, які мали розтинати тіло, щоб визначити причину смерті, і їх також називали просекторами.
А в 1849 році науковець став ад’юнкт-професором. У 1856 році він став помічником директора університетського зоологічного музею Мартіна Хінріха Ліхтенштейна, а після його смерті в 1857 році обійняв посаду директора. Під його керівництвом колекція музею значно збільшилася. Так, колекція рептилій зросла з 3700 до 10500 екземплярів і стала однією з найважливіших у світі, поряд із паризькою та лондонською. Петерс також змінив Ліхтенштейна на посаді директора Берлінського зоологічного саду. Загалом він був директором зоопарку з 1857 до 1869 року.
Життя поза наукою
З 1858 викладав зоологію і здобув певний вплив на зоологічні дослідження. Петерс, який визнавав досягнення Дарвіна, але, між тим, був досить нейтральним щодо його теорії еволюції, поєднав у своїй роботі анатомічні та зоологічні дослідження та опублікував майже 400 статей про широкий спектр видів тварин. У 1860 Петерс став членом Німецької академії природознавців Леопольдіни.
У Вільгельма Петерса було три брати, старший з яких Едуард Петер Матіас Петерс став старшим судовим юристом, який заснував у Мельдорфі «Nanny-Peters-Stift». Його брат Крістіан Генріх Фрідріх Петерс став професором астрономії та директором обсерваторії в Гамільтон-коледжі в Клінтоні, Нью-Йорк, США, у 1858 році. Отто Ніколаус Геннінг Петерс став ректором у Фленсбургі та мав його душпастирство у фленсбурзькій церкві Святої Марії. Наймолодший брат Гартвіг Петерс працював купцем у Мессіні, що на Сицилії. Сам же Вільгельм Петерс у 1858 році одружився з Генрієттою фон Келер з Мілліенгагена. У пари народилося шестеро дітей.