У сучасній Німеччині налічується понад 50 великих зоопарків та ще сотні заповідників диких тварин і птахів, де приймають відвідувачів. Так історично склалося через поділ Німеччини у середині минулого століття, що у сучасному Берліні працює 2 зоопарки: Zoologischer Garten Berlin, який функціонував у ФРН, та Tierpark Berlin з НДР. Після падіння Берлінської стіни було вирішено залишити обидва, керівники та співробітники цих закладів перебувають у досить приязних стосунках. Хоча у середині минулого століття між закладами, які фактично належали до різних держав, точилася жорстка конкурентна боротьба, де застосовувалися всі засоби. Далі на berlinname.eu.
Історія найстарішого Берлінського зоопарку
Зоологічний сад (Zoologischer Garten Berlin) відкрився ще у 1844 році за ініціативи професора зоології Берлінського університету Мартіна-Генріха Ліхтенштейна і ландшафтного архітектора Петера-Йозефа Ленне. Місце під заклад та умови вигідного кредиту запропонував король Фрідріх Вільгельм IV. У 1860-1870-х роках для першого зоопарку Берліна придбали бакланів, черепах, папуг, індійського леопарда, верблюда, карликових мавпочок, для левів і тигрів навіть збудували спеціальний опалювальний вольєр. Згодом зоопарк поповнився ще антилопами, носорогами, зубрами, страусами та лелеками.
Наприкінці XIX століття Берлінський зоопарк став одним з улюблених місць відпочинку містян, де можна було покататися на верблюдах, приємно провести час у головному ресторані Мармурової зали, подивитися на слонів, на честь яких побудували окрему головну вхідну браму – Елефантентор (Elefantentor). Коли почалася Друга світова війна, тварин намагалися евакуювати, але чимало підопічних загинуло під час масових бомбардувань Берліну. Вижили лише 100 тварин, серед них – чарівний бегемотик Кнаучке, який народився у 1943 році. Після війни його називали пам’яткою Zoologischer Garten Berlin і навіть згодом встановили пам’ятник. Після розподілу Німеччини Berliner Zoo залишився на території ФРН.
Загадкова історія крокодила Сатурна
Цей вихованець Берлінського зоопарку народився у 1936 році в Америці, ще малим його привезли до Німеччини. Відомо, що під час бомбардування у листопаді 1943 року загинули близько 30 алігаторів і крокодилів Берлінського зоопарку, а Сатурн загадково щез. Де він блукав 3 роки, так і залишилося невідомим, але плазуна випадково знайшли у 1946 році британські солдати. Втікача вирішили перевезти до Московського зоопарку, де він прожив аж 84 роки, хоча вік цих рептилій у дикій природі не перевершує 50 років.
Про те, як створювали Tierpark
Формування цього закладу припало на початок 1950-х років. Країна ще жила за продовольчими картками, бракувало речей і продуктів, але населення потребувало хоч якихось розваг. Тому берлінцю Гайнріху Дате (Heinrich Dathe) доручили створити у східній частині Берліну зоопарк, який би не поступався Zoologischer Garten. Завдання здавалося неможливим, але керівник хоробро взявся до справи. Він зібрав добровольців, щоб привести до ладу територію занедбаного паркового комплексу при колись розкішному палаці Фрідріхсфельде, на пропозицію відгукнулися тисячі містян.
Дітлахи бігали містом, збираючи грошові кошти або букові горішки та жолуді для кабанів і косуль. Щедрі фінансові пожертви виділили великі підприємства НДР, на гроші міністерства держбезпеки Німеччини придбали двох очкових ведмедів. З Москви надіслали для зоопарку НДР тигра, з Ленінграда – марала, у Мюнхені відшукали зубра. Так потроху зібралася цілком пристойна для демонстрації група тварин. Перша партія нових мешканців прибула на вокзал району Ліхтенберг, на вулицях їх зустрічали сотні берлінців.
Вимушене протистояння
Фактично 2 зоопарки у різних частинах Берліну стали своєрідним інструментом політики. Керівник Tierpark у НДР Гайнріх Дате мав досвід роботи у зоопарку Лейпцига, тому висував більше цікавих ідей. Наприклад, запропонував створити ландшафтний зоопарк, де тварини б вільно жили у просторих вольєрах, а не у клітках. Ідею охоче підтримали, вийшов чудовий ефект: підопічних зоопарку відгороджували від людей природні бар’єри, які створювали ілюзію, що ніяких перепон немає. Такого принципу дотримуються й у XXI столітті.
Керівник західноберлінського зоосаду Гайнц-Георг Кльос (Heinz-Georg Klös) був значно молодшим, посаду отримав у 30 років, маючи лише досвід ветеринара. Але чоловіком був динамічним та амбітним, до речі, увійшов до історії Німеччини як наймолодший директор зоопарків. Вважав пана Дате менш компетентним і намагався відшукати можливість довести свою перевагу. Та якщо йому доводилося обходити лише західноберлінський істеблішмент, то керівник зоопарку НДР мусив ще й зберігати дружні стосунки з місцевим “Штазі” та з Москвою, щоб не втратити підтримку грошима й тваринами.
Гостювання панди Чі-Чі як велика перемога зоопарку НДР
Цю тварину привезли транзитом із зоопарку Пекіна, на неї вже чекали в Америці. Але директор Берлінського східного зоопарку Гайнріх Дате зробив усе можливе, щоб панду передали саме його закладу, і не на кілька днів, а на кілька тижнів. Оскільки бамбуку для гості не було, її годували тричі на день рисовою кашею з яйцями, бананами, яблуками, апельсинами, морквою, таким раціоном не могли похвалитися навіть мешканці НДР.
Але зусилля були того варті, за 3 тижні подивитися на панду прийшли близько 400 000 містян, про що постійно розповідали у телесюжетах та писали у газетах, підкреслюючи переваги соціалістичного закладу. Потім панду довелося таки передати власникам, але з того часу зоопарк у Східному Берліні перетворився на карантинний перевальний пункт для всіх тварин, яких перевозили зі Сходу на Захід і навпаки. А це вже давало вагомий статус.
Ситуація з американським орланом у зоопарку ФРН
У 1962 році цінний подарунок отримав зоопарк ФРН від міністра юстиції США Роберта Кеннеді, гість привіз живий символ країни – білоголового орлана. Кеннеді проголосив, що птаха звуть Віллі Брандт – на честь тодішнього бургомістра Західного Берліна. Враховуючи протистояння СРСР та США, не дивно, що газети НДР одразу ж видали серію кпинів про те, що “Віллі Брандт полюбляє дохлих щурів”. Варто згадати, що до Tierpark часто передавали тварин у подарунок інші капіталістичні країни – на противагу СРСР.
Тому коли директор закладу й досвідчений ветеринар Гайнц-Георг Кльос побачив, що птах вже дуже старий, ледве ковтає їжу, не може полювати і взагалі от-от відлетить до пташиного потойбічного вирію, відразу зрозумів, що цей факт необхідно приховати від громадськості. Бо інакше почнеться політичний скандал, звинувачення у некомпетентності та образа “сильних світу цього”, які підтримували зоопарк. Довелося закладу за чималі гроші крадькома купувати орлану молоду та здорову заміну.
Протистояння на користь закладам
Саме така ситуація й склалася тоді. Конкуруючи за звання кращого зоопарку, керівники робили все можливе, щоб їхні центри розваг стали цікавими та популярними. Коли у грудні 1962 року директор Гайнц-Георг Кльос продемонстрував величезну клітку для птахів, де могли літати навіть великі хижаки, керівник Гайнріх Дате через пів року відкрив спеціальний павільйон для великих хижаків сімейства котячих. Потім зоопарк у західній частині Берлина придбав карликового гіпопотама, якого назвали Гола, це був єдиний екземпляр у зоопарках Німеччини. А ще Дате вдало підказав ідею дарувати очільникам інших країн бурих ведмедів, які були символами Берліну, бо народжувалися такі звірятка часто, а місця у зоопарку для них бракувало. Що й успішно реалізовував федеральний канцлер Гельмут Шмідт.
Загадковий тваринний світ Берліну
Коли у 1989 році впала Берлінська стіна, керівництву довелося вирішувати долю обох закладів. Спочатку розглядали варіант розформувати Tierpark, але мешканці східної частини Берліну були проти, бо вже звикли до свого зоопарку. Заклад залишили як дочірнє підприємство найстарішого Берлінського зоосаду. Протистояння між ними вже немає, а керівники закладів опікуються не боротьбою за придбання рідкісних звірів, а глобальними проєктами у галузі захисту природи. Щороку обидва зоопарки приймають тисячі відвідувачів, і у кожному є свої цікавинки для дітей і дорослих, які варто побачити.
Джерела: