Берлін більше славиться як місто чудового пива, а вже на свято Октоберфест туди навіть спеціально приїздять з усієї Європи. А от про виноробні традиції столиці Німеччини знають далеко не всі, хоча її території славляться гарними виноградниками та чудовими винами. Більше відомий готель “Weinbauer” Швангау та винні тури й дегустації на Kreuzmarkt Wochenmarkt. Тим часом історія німецького виноробства почалася аж у I столітті, коли римляни привезли на територію сучасної Німеччини лози винограду “Вітіс вініфера” (Vitis vinifera) та допомогли створити виноградники на берегах Рейну. Але світової слави німецькі вина не отримали, й тому були вагомі причини. Далі на berlinname.eu.
Перші згадки про німецькі вина
Невідомо, хто почав освоювати виноградарство у спілкуванні з римлянами, є припущення, що новаторами стали ченці. Старання німців у розвитку виноробства та виноградарства на Рейні ще у 840 році оцінив у своїх нотатках король Людовик Благочестивий. Його здивувало, що лоза не лише прижилася на північних землях, а й забезпечує непоганий врожай. Дослідники відшукали перші згадки у записах 1173 року про спроби виготовляти вино, а офіційно підтвердженим фактом стала наявність 100 виноградників у Берліні у 1450 році.
Німецькими винами почали торгувати купці, товари мали попит не лише у тодішній Пруссії, а у Польщі та Росії. Найактивніше пропагували власними діями виноградарство та виноробство ченці-цистерціанці, які заснували абатство Ебербах, та ченці-бенедиктинці з абатства Йоганнесбург. У 1100-1135 роках представники цих орденів навіть вирубували ліси, щоб використати землі під виноградники. Невідомо, які сорти тоді обирали ченці, але попит на їхні вироби був.
Виноробство у XV столітті
Помітивши успіхи та непогані доходи від продажу вин у ченців, виготовленням таких напоїв зацікавилися місцеві дворяни. У записах зафіксовано, що у 1435 році управитель справами графа Каценеленбогена з дозволу господаря заклав виноградник біля південної стіни замку Рюссельсхайм. Із всіх сортів віддав перевагу рислінгу, саджанці придбав у ченців за 22 шилінги. Потроху виготовленням вина зацікавилися й інші шляхетні особи Берліну, виноградники охоплювали площу втричі більшу, ніж на території сучасної Німеччини.
Були свої експериментатори, які ретельно приховували свої рецепти, можливо, справа розвивалася б активніше, коли б не Тридцятирічна війна. Криваві сутички не лише забрали життя 5 мільйонів людей, а й знищили господарства, серед яких були й виноробні. Абатство Ельзас, де ченці досягли значних успіхів у виготовленні вина, відійшло Франції, а абатство Йоганнесбург втратило виноградники, які витоптали ворожі війська. Запаси у льохах розікрали солдати обох армій.
Подальші спроби виготовлення вин
Знадобилося майже три століття, доки берлінці змогли хоч трохи відновити виробництво вин. Здебільшого цим опікувалися ті ж ченці, які потребували таких напоїв для проведення обрядів. Вони не лінувалися висаджувати нові сорти та експериментувати з ними. У 1712 році перший вагомий успіх мали мешканці абатства Ебербах, які презентували громадськості сорт “Kabinett” – виноград екстракласу. Його зберігали у спеціальних приміщеннях, що й визначило назву нового сорту.
Але тільки-но берлінці почали заявляти про себе як про гарних виноробів, знову втрутився випадок. Стартували неврожаї, мешканцям столиці довелося робити вибір між висаджуванням винограду чи картоплі. І у цій боротьбі виноград програв, у 1736 році король Фрідріх Вільгельм I видав наказ замінити виноградники їстівними культурами. Потім розпочалися роки тривалих холодів, які теж не сприяли гарним врожаям теплолюбного винограду.
Рецепти “Spatlese” та “Auslese”
Попри складнощі, ченці абатства Ебербах не впадали у відчай, а продовжували працювати на збережених за ними клаптиках землі. У 1753 році вони зробили перше вино з ботритизованого винограду й отримали славу виноробів, які знають таємницю виготовлення солодких вин. Дослідники вважають, що рецепт винайшли випадково: не розпорядилися вчасно про збирання ягід або були заклопотані іншими важливими справами. А коли похопилися, вирішили зібрати хоча б те, що залишилося, щоб мати мінімальну партію напоїв для своїх обрядів. Аж раптом виявилося, що отримане з таких ягід вино набагато краще, ніж попередні.
Історію виникнення берлінського вина пізнього збирання “Spatlese”, яке з’явилося у 1775 році, пояснює інша легенда. Нібито виноградар відновленого замку Йоганнесбург дуже довго чекав на дозвіл від абатства на збирання врожаю, тому довелося потім робити напої з заізюмлених ягід. Досвід взяли до уваги й почали виготовляти вина за цим рецептом. А у 1787 році у тому ж абатстві Йоганнесбург запровадили нову технологію виготовлення вина зі найстигліших ягід, які збирали тільки вручну, фактично по 1-2 за прохід між рядами виноградників. Це вино отримало назву “Auslese”.
Новинки для виноробства у XIX столітті
Німеччина ще намагалася вийти у лідері з виготовлення вин, хоча наздогнати Францію вже не могла. Однак у 1820 році відбулася подія, яка вплинула на розвиток справи на багато років наперед – механік і ювелір Екслі з міста Пфорцхайм створив гігрометр зі шкалою для вимірювання щільності рідини. Це дало можливість контролювати сусло, яке бродило, вже через 10 років після винаходу такі прилади почали випускати масово. До речі, у 1930 році гігрометр навіть став основою закону про класифікацію німецьких вин.
У тому ж 1830 році відомі винороби з абатства Йоганнесбург почали продавати пляшки вина, де на етикетках значився підпис управителя маєтку як гарантія якості товару. Тоді ченці здивували громадськість новим сортом солодкого німецького вина – “Eiswein”, яке коштувало дуже дорого, бо виготовлялося зі замороженого на лозах винограду. Його й називали “крижаним вином”. Висока ціна пояснювалася тим, що кожного року доводилося висаджувати нову лозу замість вже використаної. У 1867 році уряд Німеччини вирішив упорядкувати виноградне господарство, була створена мапа виноградників з поділом на I і II класи. Першу категорію отримали сорти, вирощені у Йоганнесбурзі, Рюдесгаймі, Гокгаймі. Вже через рік після цієї події у Німеччині сформувався перший винний кооператив – “Mayschoss”.
Виноградники XX і XXI століть
Відроджувати славу міста гарних вин Берлін почав у другій половині минулого століття. Почалося все з того, що виноградарі Вісбадена подарували району Кройцберг 5 пагонів лози рислінгу з гори Нероберг, їх висадили у парку “Вікторія”. Так з’явилися нові сорти: біле вино “Kreuz-Neroberger” та червоне “Kreuzberger Blauer Spätburgunder”. У 2020-х роках виноградник парку налічує понад 300 лоз, за якими дбайливо доглядають.
У 1970-ті роки знайшлися охочі розбити виноградники в одному з найтаємничіших місць Берліну – на пагорбі “Teufelsberg”, відомому ще як Чортова гора. Там виготовляють вино “Teufelströpfchen” (“Чортові крапельки”), яке має чималий попит, що значною мірою пояснюється містичною аурою самого місця. Цікаво, що, крім винограду, там більше нічого не росте. Три чверті берлінського винограду – 1500 лоз – вирощують у господарстві “Britzer Weinkultur”, де з 2002 року почали випускати сорти “Acolon”, “Ortega” та “Rotling”.
Вина для почесних гостей
Активно вирощують рислінг ще у районі Пренцлауер Берзі, з урожаю, зібраного на стадіоні Вільмерсдорф, щороку виготовляють понад 120 літрів вина. Ягоди перетворюють на вино у Рейнгау, пляшку напою можна отримати у подарунок за особливі заслуги від міської Ратуші. Також вина для особливо почесних гостей виготовляють із сортів “рислінг” та “шпетбургундер”, вирощених у Мітті, на території перед представництвом землі Гессена (Hessischen Landesvertretung). Напої розливають по невеличких пляшечках, місткістю 0,375 літра. Але є й сорти, які реально купити вільно, у Берліні XXI століття налічується понад 2000 лоз. Чудові вина випускають також із винограду, вирощеного у Ліхтерфельді та в Гумбольдтгайні.
Цікаві правила і традиції
Про шанси Берліну стати столицею вин у Європі нагадують сучасним містянам і назви вулиць. Це Weinmeisterhornweg у Spandau, Weinbergsweg та Weinmeisterstr.у Mitte, Weinstrasse у Friedrichshain. Герб берлінського району Pankow навіть зберіг символічне виноградне листя. Ще варто згадати відомий готель “Weinbauer” Швангау.
За законами ЄС кожен берлінець може посадити для власного користування до 99 лоз, але продавати вино та ягоди не має права. Тільки дарувати або віддавати за пожертву. А все тому, що Берлін не входить до переліку 26 визнаних виноробних регіонів Німеччини. Але кожен турист може замовити винні тури, багатьом подобається майстерня у винному магазині “Jacques’ Wein-Depot” у Берліні-Bötzowviertel, де малюють витвори мистецтва, дегустуючи німецькі вина. Часто обирають гості міста й дегустаційні вечори у Carl & Sophie Spree Restaurant, де пропонують ексклюзивне меню з 3-х страв та шампанського від відомого будинку “Bollinger”. Так що оцінити смак витворів німецьких виноробів можуть всі поціновувачі таких напоїв.
Джерела: