Якщо ви шукатимете ім’я «Мюллер» у телефонній книзі Берліна, ви знайдете майже 8000 записів. Ця кількість свідчіть про те, що свого часу у Берліні й на його околицях колись було багато мірошників. У середині XVIII століття в Потсдамі, неподалік Берліна, працював 21 млин. Серед них був і цей, історичний млин у парку Сан-Сусі. Більш детально про його історію читайте на berlinname.eu.
Старовинна легенда
Одного разу ще в старій Пруссії, Фрідріх II вирішив розширити свою літню резиденцію в Сан-Сусі. Монарх мав намір проводити тут час на відпочинку, забуваючи про всі турботи й державні справи. Але дуже вже турбувала його одна незручність. Річ у тім, що млин, який височіє над його замком завжди порушував навколишню тишу, стукаючи під час роботи. Оскільки мірошник Гревеніц не хотів продавати цей млин Фрідріху II, він погрожував йому, знести його. На що мірошник відповів: «Так, ваша величносте, якби не камеральний суд у Берліні».
Ця легенда, записана в численних книгах і п’єсах.
Річ у тім, що перший поштовий млин 1738 року був напівзруйнованим і його знесли. Після цього, на цьому місці був збудований новий млин, цього разу — голландський вітряк. Але дерев’яна споруда млина згоріла під час Другої світової війни. Пізніше після ремонтних робіт млин був повністю реконструйований. Та лише в 1993 році лопаті млина знову почали обертатися в цьому історичному місці. Нині в ньому діє музей, присвячений, як конкретному історичному млину, так і млинарству в Німеччині загалом.
Територія домашнього затишку
Крила історичного млина можна побачити здалеку. Він неквапливо обертається ловлячи у свої лопаті вітер, поруч із палацом Сан-Сусі. Підійшовши ближче, дійсно, можна почути стукіт від його роботи. Фрідріх II не збрехав. Усередині мальовничої будівлі перша тематична зона постійної експозиції вітає гостей прямо на першому поверсі. Тут йдеться про млини в культурному ландшафті Потсдама. На перший рівень ви потрапляєте гвинтовими сходами. Ви можете дізнатися про технологію вітряних млинів, використовуючи стенди та експонати. На наступному поверсі можна дізнатися все про історію цього млина. Також можна побачити, як з галереї мірошник керує млином, повертає та гальмує його лопаті, змушуючи агрегат працювати.
Якщо, повернувшись усередину, підійти до сита або короба для борошна, то можна побачити що саме виробляє млин за допомогою вітру. Потім можна підійнятись дерев’яними сходами на Mahlboden або кам’яну підлогу, або на самий верх, на Kappboden.
Колись це було звичайне робоче місце. В наш час млин створює затишну ностальгічну атмосферу на всіх його поверхах. А скрип дощок підлоги та запах деревини цю чуттєву атмосферу лише підсилюють. Не голосні звуки працюючих шестерній та жерновів наповнюють приміщення затишними та домашніми звуками. Монотонність цих звуків створює атмосферу уповільнення плину часу.
Палац задоволень
Після того, як спробували вдосталь борошняного пилу та побачили стільки стародавніх технологій, можна знову повертатися до галереї, щоб з висоти насолодитися панорамним видом на парк Сан-Сусі.
До слова саме тут знаходиться королівський палац. Король Фрідріх II збудував будівлю в стилі рококо між 1745 і 1747 роками. Цей палац вважався палацом задоволень, а його девіз однозначно говорив для чого слід було сюди їхати. “Без турбот”, так звучить девіз палацу Сан-Сусі. Прогулянка, приблизно за 30 хвилин, приведе вас до палацу розваг Бельведер. Чудовий двобаштовий комплекс у стилі італійської вілли епохи Відродження увінчував Пфінстберг з 1863 року. Звідси відкривається захопливий вид на Потсдам.